Рудовський Петро Олександрович "Джура"
Рудовський Петро Олександрович
24 червня 1987р. - 15 жовтня 2023р.
Солдат Збройних сил України, учасник російсько-української війни
Рудовський Петро Олександрович народився 24.06.1987 у селі Двірці, Червоноградського р-н, Львівської обл. Після закінчення середньої школи у рідному селі, пішов навчатися в Червоноградський професійний гірничо-будівельний ліцей за спеціальністю слюсар-ремонтник / електрогазозварник.
У листопаді 2006 року був призваний до лав ЗСУ у в/ч ТО500 міста Червоноград, де 1,5 роки служив строкову службу. Після повернення з служби, пішов працювати на шахті за спеціальністю. На початку 2009 року отримав роботу в Києві. Там жив і працював декілька років.
У 2014 році, під час Революції Гідності, допомагав активістам з житлом в столиці, селив в себе друзів та підтримував базовими потребами коли їм це було потрібно. Петро завжди переслідував цінності справедливості, чесності та добра. Саме тому з перших днів Революції він підтримував Майдан.
У 2015 доля повернула Петра назад у рідне село Двірці. Він завжди приїжджав туди допомагати мамі, яка проживає сама з бабусею (батько Петра помер у 2005 році). В той час працював на данській лісопилці, що базувалася в м. Великі Мости.
Петро мав дуже багато друзів, яких набув ще з дитячих шкільних років та якими дуже дорожив, завжди підтримував зв'язок та зустрічався щоразу, коли тільки повертався в село чи коли випадала така можливість. Він був надзвичайно доброю та чуйною людиною. Любив тварин, ніколи в житті їх не кривдив, обожнював історію в фільмах і фактах та мав дуже хороший смак в одязі.
Через рік повертається в столицю та працює пліч-о-пліч з рідним братом. Вони професійно займалися сантехнічними ремонтними роботами. Восени 2020 року повертається знову у рідне село. Купив машину, мотоцикл, який давно хотів та насолоджувався поверненням додому. У 2021 році отримав ще одну пропозицію роботи від данської лісопилки, тільки вже в польський філіал у місті Радом, що під Варшавою. За рік роботи, він вподобав собі країну та місто і облаштував проживання. Але часто приїжджав в батьківський дім, завжди казав, що вдома - найкраще. Там жив і працював до повномасштабного вторгнення.
24 лютого 2022 року прийняв рішення залишити мирне життя в Польщі та повернутися на рідну землю і йти захищати Батьківщину добровольцем. З 6 березня 2022 року Петро перебував на передових позиціях у складі 68ї єгерської бригади на службі у військовій частині А4056, навідник з позивним “Джура”. До 21 червня 2023 року воював у зоні проведення бойових дій Донецької обл. 21 червня отримав бойове поранення та проходив лікування в Львівському військовому госпіталі. Через місяць повернувся до служби і вже з серпня 2023 року перебував на передових позиціях Луганської обл.
За час військової служби був нагороджений відзнаками:
- відзнакою МО України медаллю “За поранення”, 21.03.2023,
- “За жертву крові в боях за волю Україну”,
- “Ветеран війни”.
Загинув 15 жовтня 2023 року внаслідок мінно-вибухової травми під час участі в наступі на супротивника з мотивами повернення Україні окуповані ворогом території в районі н.п. Райгородка, Сватівського району, Луганської області.
Неодружений, у воїна залишилася мати, рідна сестра з сім'єю та рідний брат з сім'єю.
Нагороджений почесним званням "Герой Великомостівської територіальної громади" (посмертно).
