Юрочко Іван Петрович "Яструб"
Юрочко Іван Петрович
11 лютого 1990р. - 14 червня 2024р.
Старший солдат Збройних сил України,
учасник російсько-української війни
Юрочко Іван Петрович («Яструб») народився 11 лютого 1990 року в селі Боянець Жовківського району Львівської області. Згодом проживав у місті Великі Мости. З дитячих років Іван був щирим, добрим і світлим хлопцем, який мріяв присвятити своє життя духовному служінню та стати священником.
У 1997 році пішов до першого класу Боянецької загальноосвітньої школи І–ІІ ступенів, де навчався до 2005 року. Після завершення школи продовжив навчання у Червоноградському професійному гірничо-будівельному ліцеї. У 2008 році закінчив навчання, здобувши професії слюсаря-ремонтника та електрогазозварника.
Після навчання проходив строкову службу у лавах Сухопутних військ України у місті Васильків.
У 2010 році Іван розпочав трудову діяльність на шахті «Відродження». Працював сумлінно й відповідально, здобувши повагу колег та керівництва. У 2019 році, з нагоди Дня шахтаря, його було занесено на шахтну Дошку пошани та нагороджено відзнакою Львівської обласної ради — «Подяка обласної ради». У 2021 році був нагороджений нагрудним знаком «Шахтарська слава» ІІІ ступеня.
У 2015 році Іван створив власну сім’ю. Разом із дружиною будував щасливе родинне життя, виховував дітей. У 2017 році народилася донечка Віталінка, у 2022 році — син Дмитро, а у квітні 2025 року — наймолодший синочок Ілля. Із батьком маленький Ілля встиг побачитися лише десять днів…
До початку повномасштабного вторгнення працював на шахті монтажником дільниці МДГО. Та коли Україна покликала своїх синів до захисту держави, Іван без вагань став до лав оборонців. 7 березня 2022 року вступив до лав Національної гвардії України.
За сумлінне виконання військового обов’язку Указом Президента України від 3 листопада 2023 року був нагороджений медаллю «За військову службу Україні».
Бойовий шлях Івана був важким та сповненим випробувань. Разом із побратимами він пройшов гарячі точки Донеччини: Курахове, Новомихайлівку, Павлівку, Золоту Ниву, Новодонецьке, околиці Новобахмутівки, Авдіївки, Бердичів, Семенівки, Новоселівки Першої та Уманського.
Побратими згадують, що Іван ніколи не втрачав мужності та залишався надійною опорою для кожного. В одному з боїв їхня група тримала оборону проти чисельних атак противника, переживаючи постійні обстріли танками, мінометами, артилерією та авіаційними ударами. Попри втому, контузії та важкі умови, вони продовжували виконувати бойові завдання.
Побратим Івана згадує:
«Ми познайомилися 10 березня 2022 року на навчальному полігоні. Разом пройшли дуже важкий бойовий шлях. Іван був справжнім другом, братом і побратимом. Ми пережили тяжкі бої, бачили багато болю і втрат, але завжди трималися один за одного. Він був людиною, на яку можна було покластися у будь-яку хвилину»
14 червня 2024 року під час виконання бойового завдання поблизу населеного пункту Уманське Донецької області Іван зник безвісти. Довгі місяці рідні та близькі жили надією та вірою. Його доля залишалася невідомою до березня 2026 року.
4 квітня 2026 року Героя провели в останню земну дорогу та поховали у рідному селі Боянець.
Іван Юрочко назавжди залишиться у пам’яті рідних, друзів, побратимів та всіх, хто знав його, як мужній Захисник України, люблячий батько, чоловік, син і людина великого серця.
