Сайков Василь Олександрович
Сайков Василь Олександрович
15 січня 1978р. - 08 липня 2024р.
Солдат Збройних сил України,
учасник російсько-української війни
Сайков Василь Олександрович народився 15 січня 1978 року у селі Бутини Львівської області. Тут минули його дитячі роки, тут формувався його характер — щирий, працьовитий та людяний.
Навчався у місцевій школі, де здобув перші знання та знайшов друзів на все життя. Ще змалку Василь вирізнявся добрим серцем, повагою до людей та готовністю допомогти кожному, хто цього потребував.
Окрім загальної освіти, навчався у Великомостівській дитячій школі мистецтв, де здобував музичну освіту. Любов до музики залишилася з ним на все життя, додаючи його характеру особливої щирості.
Після завершення навчання в школі, здобув професію будівельника-муляра в середньому професійно-технічному училищі. Був відповідальним та сумлінним у роботі, не боявся труднощів і завжди чесно виконував свої обов’язки. Із 2004 по 2020 рік працював прохідником на шахті «Відродження». Колеги знали його як надійного товариша, працьовиту людину та справжнього професіонала своєї справи.
У 2003 році Василь одружився був турботливим чоловіком, люблячим батьком двох синів, та доброю людиною, яка понад усе цінувала сім’ю. Разом з сім'єю проживав у селі Волиця. Для рідних він був опорою та підтримкою, людиною, на яку завжди можна було покластися.
З початком повномасштабного вторгнення росії в Україну Василь не залишився осторонь. 3 березня 2022 року добровільно вступив до лав Збройних Сил України, ставши на захист рідної землі, свого народу та майбутнього України. Службу проходив у складі 80-ї окремої десантно-штурмової бригади.
Василь Сайков брав участь у бойових діях на найгарячіших напрямках фронту. Захищав Україну у Сєвєродонецьку, Лимані, Ізюмі, Кліщіївці та інших населених пунктах, де точилися важкі бої. За час служби отримав нагороду «Ветеран війни», неодноразово був відзначений командуванням грамотами та подяками за мужність, відвагу та сумлінне виконання бойових завдань.
Під час виконання військового обов’язку зазнав отруєння невідомою хімічною речовиною на позиціях. Після лікування у госпіталі, попри втому та пережите, повернувся до служби, адже вважав своїм обов’язком бути поруч із побратимами та продовжувати боротьбу за Україну.
З 8 липня 2024 року Василь вважався зниклим безвісти. Для його рідних це були довгі місяці болю, невідомості та надії. Сім’я жила вірою у те, що Захисник повернеться додому живим.
На жаль, згодом надійшла трагічна звістка. Василь Сайков, мужньо виконавши свій військовий обов’язок у бою за Україну, її свободу та незалежність, загинув поблизу населеного пункту Кліщіївка Бахмутського району Донецької області.
Світла пам’ять про Героя назавжди залишиться у серцях рідних, друзів, побратимів та всіх, хто його знав. Його життя стало прикладом мужності, людяності та безмежної любові до України.
