Хомич Андрій Валентинович "Звєр"
Хомич Андрій Валентинович
5 серпня 1985р. - 29 жовтня 2024р.
Старший солдат Збройних сил України,
учасник російсько-української війни
Народився в с. Кукли Маневицького р-н Волинської області. Згодом переїхав разом із батьками у с. Велика Яблунька, де і пройшло його дитинство та юність. 1991 року пішов до першого класу Великояблунівсьої школи. Після закінчення школи, вступив до Маневицького професійного ліцею, де здобув професію столяр будівельний тесляр та з цією професією пов'язав своє майбутнє життя.
Осінню 2003р. був призваний на строкову службу до армії, 20 грудня прийняв військову присягу, службу продовжував у м. Ужгород в прикордонних військах, чим дуже пишався. У 2005р закінчив службу та почав працювати за професією. Їздив на будови по всій Україні та за кордон.
Будучи дорослою людиною та свідомим громадянином своєї держави несучи ідею патріотизму завжди у своїй голові та серці свідомо прийняв рішення від якого не відмовлявся ніколи, залишив роботу за кордоном. У січні 2015 р. знову пішов до лав ЗСУ, проходив службу у зоні проведення АТО. Служив у Луганській та Донецькій областях поблизу м. Соледар був старшим навідником артилерійської установки. Під час служби був нагороджений відзнакою Президента України "За участь в Антитерористичній операції" За 14 місяців служби отримав кілька контузій, втратив чимало здоров'я. Незважаючи на всі життєві обставини продовжував жити і працювати далі.
Андрій не зміг змиритися з тим, що "російський чобіт топче рідну землю" гинуть діти, руйнуються міста та села, проливають безвинну кров.
Тому зимою 2020р. наш патріот пішов на контрактну службу в зону проведення ООС. Служив у в/ч А-0998 в 24 бригаді імені Короля Данила Галицького, де був старшим навідником самохідного артилерійського взводу самохідної артилерійської батареї самохідного артилерійського дивізіону. Також мав відзнаки подяки та нагороди.
В лютому 2022р. одружився вдруге та побудував сім'ю. Разом із дружиною проживали у Великомостівській громаді у с. Волиця Львівської області Червоноградського району.
Під час повномасштабного вторгнення знаходився у Польщі, де мав хорошу роботу. Але не роздумуючи повернувся в Україну та був призваний на військову службу у квітні 2022 року.
Служив в 65 (ОМБр) в/ч А-7013 на посаді старшого навідника, спочатку артилерійської установки, згодом мінометної установки, займався евакуацією поранених та загиблих, а також був піхотинцем. Андрій завжди був на позитиві, чим піднімав бойовий дух побратимів. Люто ненавидів підлого ворога, за що отримав від побратимів позивний "ЗВЄР".
Під час служби в серпні 2022р. в Андрія народилася донечка Тетяна, яку тато зміг взяти на руки лише через два місяці після народження. Протягом 2023 - 2024 року мав лише дві короткотривалі відпустки, які для сім'ї та родини пробігали як один день.
Крайній раз Андрій був у відпустці в серпні місяці 2024 року, приїжав до донечки на день народження.
30 жовтня прийшла чорна звістка у родину, що 29 жовтня старший солдат навідник Хомич Андрій Валентинович загинув під час виконання бойового завдання в населеному пункті Новоданилівка Запорізької області.
Наш Захисник, назавжди повернувся до рідної домівки Героєм на щиті 4 листопада 2024 року. Поховали молодого воїна на місцевому кладовищі у с. Велика Яблунька 5 листопада з усіма військовими почестями.
У Андрія залишилися дружина, дві донечки, батьки, та сестра з сім'єю.
Указом Президента України від 26 лютого 2025 року, за особисту мужність, виявлену у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, самовіддане служіння українському народові, посмертно нагороджений орденом «За мужність» ІІІ ступеня.
Нагороджений почесним званням "Герой Великомостівської територіальної громади" (посмертно).
