Гнилюк Степан Степанович "Шустрий"
Гнилюк Степан Степанович
05 березня 1997р. - 31 жовтня 2024р.
Матрос Збройних сил України,
учасник російсько-української війни
Гнилюк Степан Степанович народився 5 березня 1997 року. Виріс і проживав у селі Пристань. У 2012 році закінчив Пристаньську загальноосвітню школу І-ІІ ступенів, а у 2014 році здобув повну загальну середню освіту у Бутинській школі І-ІІІ ступенів.
Після закінчення школи Степан рано подорослішав — почав самостійно забезпечувати себе і допомагати батькам. У 2017 році одружився. Того ж року в родині народилася донечка Олеся, яку він безмежно любив. У 2020 році народився синочок Матвій, якого Степан також дуже сильно любив і піклувався про нього.
У 2023 році, незважаючи на свою велику любов до дружини та дітей, Степан не зміг залишитися осторонь подій в країні й добровільно вступив до лав Збройних Сил України. Служив у військовій частині А0216 — 35-й окремій бригаді морської піхоти, матросом 2-ї роти 2-го батальйону.
Брав участь у бойових діях поблизу населених пунктів Кринки (Херсонська область) та Козачі Лагері. Незважаючи на три важкі поранення, 17 жовтня 2024 року Степан повернувся до оборони Херсонського напрямку. Після двох тижнів служби на цьому напрямку, надійшов наказ вирушити на захист Донецької області.
30 жовтня 2024 року під час виконання бойового завдання поблизу населеного пункту Курахівка Покровського району Донецької області Степан зник безвісти. З 31 жовтня 2024 року його вважали зниклим. Через пів року родина отримала трагічну звістку — за результатами ДНК-експертизи було підтверджено загибель Героя. Причиною смерті став отруйний вплив оксиду вуглецю.
Поховати Степана вдалося 7 травня 2025 року.
У загиблого Героя залишилися дружина, донька, син, брат і п’ятеро сестер. Світла пам’ять про Степана назавжди залишиться в серцях рідних, побратимів та всіх, хто знав цього мужнього і щирого чоловіка.
За особисту мужність нагороджений відзнакою 35 окремої бригади морської піхоти ім. КОНТР АДМІРАЛА М. ОСТРОГРАДСЬКОГО "ЗА ОБОРОНУ"
Указом Президента України від 26 березня 2024 року, за особисту мужність, виявлену у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, самовіддане служіння українському народові, нагороджений орденом «За мужність» ІІІ ступеня.
Нагороджений почесним званням "Герой Великомостівської територіальної громади" (посмертно).
