Весній Назарій Михайлович "Тюльпан"
Весній Назарій Михайлович
11 березня 1993р. - 21 грудня 2024р.
Солдат Збройних сил України,
учасник російсько-української війни
Назарій Весній, народився 11 березня 1993 року в селі Боянець, Жовківського району, Львівської області. З 2000 по 2010 роки навчався у Боянецькій, а згодом у Туринківській загальноосвітній школі І-ІІІ ступенів, де здобув середню освіту.
З юних років Назарій був працьовитим, спокійним та відповідальним, не цурався фізичної праці й завжди допомагав рідним та близьким. Після закінчення школи продовжив працювати, присвятивши себе щоденній сумлінній праці.
28 квітня 2011 року проходив строкову військову службу та закінчив навчальний підрозділ у військовій частині А1048 за спеціальністю «Заступник командира бойової машини навідник-оператор БМП-2».
21 травня 2014 року, у період важких випробувань для України, Назарій добровільно вступив до лав Збройних Сил України на підставі Указу Президента України від 06.05.2014 №454 «Про оголошення часткової мобілізації». Проходив службу у військовій частині А0998 — 24 окремій механізованій бригаді імені Короля Данила. Брав участь у бойових діях у зоні проведення антитерористичної операції на території Донецької та Луганської областей, де проявив мужність, витримку та відданість військовому обов’язку. Сумлінно виконував обов’язки військовослужбовця до 10 червня 2015 року та отримав статус учасника бойових дій.
Після демобілізації у 2015 році повернувся до цивільного життя та працював у ТзОВ "МАГІСТРАЛЬ ІНЖИНІРИНГ" у м. Львові.
1 жовтня 2017 року Назарій одружився з коханою дівчиною Наталією та переїхав до м. Великі Мости.
30 жовтня 2018 року у молодій сім'ї з’явилося найбільше щастя — народилася донечка Яночка, яка була гордістю, натхненням і любов’ю для батьків.
З початком повномасштабного вторгнення росії в Україну Назарій не зміг залишитися осторонь. 2 березня 2022 року добровільно вступив до лав Збройних Сил України, ставши на захист рідної землі, свого народу та майбутнього України. Службу проходив у військовій частині А0284 в складі 80-ї окремої десантно-штурмової бригади.
З перших днів служби проявив мужність, рішучість і справжній бойовий характер за, що неодноразово був нагороджений грамотами від командування військової частини за мужність, відвагу, героїзм, розумну ініціативу, старанність, сумлінне виконання службових обов’язків по захисту суверенітету та територіальної цілісності України.
Назарій брав участь у найважчих боях цієї війни:
• у знищенні переправи окупантів через річку Сіверський Донець (травень 2022 року);
• у Харківському контрнаступі та звільненні Балаклії (вересень 2022 року);
• у запеклих боях за Бахмут, зокрема під час оборони та звільнення Кліщіївки у 2023 році;
• з серпня 2024 року виконував бойові завдання під час бойових дій у Курській області.
З 21 грудня 2024 року Назарій вважався зниклим безвісти…
Для його родини це стали довгі місяці болісного очікування, надії та невтомної боротьби.
Дружина Наталія не припиняла пошуків ні на мить. Вона зверталася до різних установ, їздила на зустрічі, брала участь у мітингах та акціях на підтримку зниклих безвісти Захисників, шукала будь-яку інформацію, яка могла допомогти знайти чоловіка. Це були місяці сліз, безсонних ночей, молитов і віри у диво. Уся родина жила надією, що Назарій повернеться додому живим.
Через один рік і три місяці родина отримала трагічну звістку на підставі постанови про встановлення особи за результатами ДНК-експертизи було підтверджено загибель Героя Веснія Назарія Михайловича, воїна десантно-штурмового батальйону військової частини А0284 (80-та десантно-штурмова бригада), мужньо виконуючи військовий обов’язок у бою за Україну, її свободу та незалежність. Назарій загинув 21 грудня 2024 року поблизу населеного пункту Руське Порічне Суджанського району Курської області російської федерації.
11 березня 2026 року Назарій повернувся додому «на щиті». Захисника поховали з усіма військовими почестями десантника у місті Великі Мости.
Назарій був справжнім воїном, вірним військовій присязі та Україні. До останнього подиху мужньо виконував свій обов’язок перед Батьківщиною. Усе своє свідоме доросле життя він присвятив служінню та захисту рідної землі.
Побратими згадують його, як мужнього воїна, щирого та надійного друга, людину честі та великого серця.
Для рідних Назарій назавжди залишиться коханим, люблячим чоловіком, турботливим батьком, дорогим сином і вірною опорою для своєї сім’ї.
У скорботі за Героєм залишилася кохана дружина Наталія, маленька любляча донечка Яночка, батьки, брат, сестра, побратими, рідні, друзі та всі, хто знав і любив Назарія.
