Акція-нагадування про зниклих безвісти та полонених Захисників
Сьогодні у Великих Мостах уперше відбулася акція на підтримку родин наших захисників, які зникли безвісти, перебувають у полоні або доля яких досі залишається невідомою.
Це була акція-нагадування. Нагадування про тих, кого щодня чекають удома. Про тих, чиї рідні живуть між надією і тривогою, між молитвою та очікуванням звістки.
Сьогодні поруч були дружини, матері, батьки, брати, сестри, діти — усі, хто чекає, молиться і вірить у повернення своїх рідних.
До акції долучилися й жінки, які самі свого часу чекали на чоловіків у статусі зниклих безвісти. На жаль, їхні історії завершилися поверненням найдорожчих додому на щиті. Вони, як ніхто інший, знають, наскільки важким є це очікування, коли немає відповіді на найболючіше запитання: «Де він? Що з ним? Чи повернеться додому?»
Саме тому сьогоднішня акція була не просто про плакати, фотографії чи слова. Вона була про присутність. Про те, щоб нагадати: за кожною світлиною — людина, у якої є родина, дім, діти, батьки, друзі. Людина, на яку чекають.
І дуже шкода, що сьогодні на заклик підтримати ці родини відгукнулося небагато жителів громади.
Для тих, хто чекає, навіть невелика присутність має величезне значення. Іноді не потрібно багато говорити. Не потрібно шукати правильних слів. Достатньо просто підійти, постояти поруч, обійняти й сказати: «Я поруч. Я з тобою. Ми пам’ятаємо. Ми чекаємо разом із тобою».
Бо очікування — це важкий шлях, який не повинна проходити самотужки жодна родина.
Дякуємо всім, хто сьогодні був поруч. Дякуємо родинам наших захисників за їхню силу, за віру і за щоденне очікування. Дякуємо отцям за присутність, духовну підтримку та молитву. Дякуємо організаторам акції та кожному небайдужому, хто відгукнувся на заклик підтримати тих, хто продовжує чекати.
Нехай ці голоси будуть почуті. Нехай про наших зниклих безвісти та полонених не забувають. І нехай кожна родина дочекається найважливішої звістки — «Я повертаюся додому». 
