Наші Герої

Дулько Ігор Миколайович

26 січня 1996р. — 17 березня 2018р.

Сержант Збройних сил України, учасник російсько-української війни.

Народився 1996 року в місті Великі Мости (Сокальський район, Львівська область).

На війну пішов добровольцем — перервав навчання у ВНЗ. Пройшов підготовку в НЦ ДПСУ ім. Момота; з весни 2016 року проходив службу в Мукачівському прикордонному загоні. Станом на лютий 2017 року займав посаду молодшого інспектора прикордонної служби 1-ї категорії Краматорського ПЗ; сержант.

17 березня 2018 року увечері в одному з бліндажів у прикордонного наряду, що здійснював прикриття та охорону КПВВ «Майорське» (дорожній коридор «Горлівка — Бахмут»), здетонувала ручна осколкова граната. Сержант Ігор Дулько помер, старший прапорщик Душко А. О. дістав поранення середньої тяжкості.

Без Ігоря залишились батьки.

22 березня 2018 року похований у місті Великі Мости Червоноградського району.

Указом Президента України № 110/2018 від 26 квітня 2018 року «за значний особистий внесок у справу охорони державного кордону, захист державного суверенітету та територіальної цілісності України, відродження військово-історичної спадщини та з нагоди Дня прикордонника» — нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно).

Каплунов Дмитро Віталійович

Герой України

4 грудня 1980р. — 1 грудня 2019р.

Полковник (посмертно) Служби безпеки України

Учасник російсько-української війни

Командир групи відділу Центру спеціальних операцій «А». Герой України (2019. посмертно).

Народився у сім'ї військових у місті Великі Мости, Львівської області. Закінчив 9 класів Соснівської школи №13, після чого переїхав у Харків, де продовжив навчання у школі № 153 міста Харкова. Батько і молодший брат також військовослужбовці (батько — прикордонник).

У 2002 році з відзнакою закінчив Національну Академію прикордонних військ України імені Б.Хмельницького. З 2002 по 2004 роки проходив службу у КНЦ ДПСУ на посаді заступника командира роти. В 2004 році пройшов випробування і став співробітником ЦСО «А» СБУ (кінологічний відділ). З перших днів російсько-української війни є її учасником.

Загинув 1 грудня 2019 року в Донецькій області, поблизу села Староласпа Донецької області. В ніч з 30 листопада на 1 грудня група спецпризначення «Альфа» СБУ виконувала бойову задачу з ведення розвідки і спостереження у «сірій зоні» в районі с. Староласпа. Вночі, під час переходу групи після виконання задач, стався підрив на міні. Внаслідок вибуху підполковник Каплунов загинув на місці, а ще двоє офіцерів зазнали поранень — Денис Волочаєв помер вже під час евакуації. Група забрала зброю та документи Дмитра Каплунова, а його тіло залишилося на місці вибуху і було захоплене бойовиками 1 ОМСБр. Передача тіла українській стороні відбулася 7 грудня.

31 травня 2021 року на фасаді школи № 153, де навчався Дмитро Каплунов, встановили меморіальну дошку.

Нагороди:

- Звання Герой України з удостоєнням ордена «Золота Зірка» (3 грудня 2019, посмертно) — за героїзм і особисту мужність, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, самовіддане служіння Українському народові.

- Орден «За мужність» III ст. (12 жовтня 2017) — за вагомий особистий внесок у зміцнення обороноздатності Української держави, мужність, самовідданість і високий професіоналізм, виявлені під час бойових дій, зразкове виконання службових обов'язків.

Булик Олександр Михайлович

12 жовтня 1972р. - 9 січня 2020р.

Підполковник медичної служби

Народисвя 12 жовтня 1972 р. у м. Великі Мости.
Родина Буликів родом з Великих Мостів. У 1978 р. батьків, як молодих спеціалістів (Булик М.В. - лікар, Булик Л.І. - вчитель) скерували на роботу у с. Хлівчани.
У 1979 році Олександр був зарахований у 1 клас Хлівчанської ЗШ І-ІІІ ст. За 10 років навчання зарекомендував себе старанним, дисциплінованим, зразковим та активним учнем. У 1989 році закінчив школу з «Золотою медаллю за особливі успіхи у навчанні». Того ж року вступив  до ленінградської військово-медичної академії. По закінченні  академії 4 роки працював військовим лікарем згідно направлення. У 2001 році перейшов на службу у прикордонну військову частину у Великих Мостах, де займав посаду начальника медико-санітарної служби. Отримав звання майора.
У 2006 році був скерований на посаду головного лікаря військового госпіталю у м. Ізмаїл. Отримав звання підполковника медичної служби. З 2016 року  проходив службу у Ізмаїльській прикордонній службі швидкого реагуванні ДПСУ.
На початку листопада 2018 року був направлений на службу в зону ООС, де був призначений начальником медслужби оперативно-бойової комендатури «Волноваха». 9.01.2020р. при виконанні службових обов’язків на КПВВ  «Новотроїцьке» серце Олександра зупинилось.

За період служби був відзначений нагородами:
Андріївська медаль «Захиснику кордону батьківської землі»( №368,05.06.2007)
Медаль «За бездоганну службу» ІІ ст.(ДПСУ,17.12.2009)
Почесна відзнака начальника південного регіонального управління ДПСУ(17.06.11р. №247)
Відзнаки «Ветеран війни. Учасник бойових дій» та «Ветеран військової служби».(2019 р.)
За час служби нагороджений  ювілейними медалями "15 років ДПСУ" (22.05.07), "90 років прикордонної охорони" (18.08.08), "20 років ДПСУ" (7.06.12), "70 років Ізмаїльського прикордонного загону" (20.05.15) та  грамотами ДПСУ.
Був одружений. Проживав з сім’єю у м. Ізмаїл. У Олександра залишилась мама Людмила, сестра Світлана (проживає у м. Великі Мости), дружина Тетяна, дочка Людмила (заміжня) та сини, які проживають з мамою - Дмитро (2001 р.н.) і Денис (2011 р.н.)
Олександр любив життя. Був надзвичайно відповідальним при виконанні службових обов’язків, вимогливим до підлеглих та товаришів по службі.
Місце поховання: Великі Мости Львівської області
Портрет на меморіалі "Стіна полеглих за Україну" у Києві: секція 11, ряд 5, місце 25.

Гупало Ігор Петрович

29 серпня 1999р. - 30 березня 2022р.

Сержант Збройних сил України, учасник російсько-української війни

Артист першої категорії оркестру військової частини А0998.

 Гупало Ігор Петрович народився 29.08.1999р. в с. Волиця, Сокальського району Львівської області.

З 2005р. по 2016р. навчався у Двірцівській СЗШ, з 2009р. по 2016р. паралельно навчався у Великомостівській школі мистецтв по спеціальності саксофон і кларнет.

З липня 2016р. по лютий 2019р. навчався в коледжі при Академії сухопутних військ.

23 лютого 2019 року підписав контракт на військову службу.

З березня 2019 року по червень 2019 року перебував у зоні бойових дій АТО, м. Мар’їнка.

З червня 2019 року по травень 2021 року проходив службу у військовій частині А0998 ім. Короля Данила.

З червня 2021 року поїхав у зону бойових дій у Луганську область, м. Попасна.

30 березня 2022р. близько 11.00год. загинув в наслідок бойового зіткнення та масового артилерійського обстрілу поблизу населеного пункту Попасна. Загинув в результаті проникаючих осколкових поранень грудної клітки з ушкодженням внутрішніх органів.

Весній Ігор Володимирович

27 липня 1979р. - 16 квітня 2022р.

Молодший сержант, учасник російсько-української війни

Народився 27.07.1979р в селі  Боянець.

В 1986р по 1994 навчався в Боянецькій ЗОШ. З 1994 по1996 навчався у Великих Мостах.

У 1996році поступив та в 2001році на закінчив Дублянський аграрний університет, за спеціальністю - інженер механік.

Окрім того, закінчив економічні курси.

Працював у ГУ державної податкової служби у Львівській області.

Був депутатом Боянецької сільської ради.

Головою газового комітету, з його допомогою в селі був проведений газ.

В 2000 році одружився. В 2012 народилась донечка Марта.

З 2016р. по 2017р. брав участь в АТО, учасник бойових дій.

Проходив військову службу за призовом під час мобілізації в ДПСУ з 26 лютого 2022 року по 01 травня 2022 року, захищав нашу країну.

Загинув 16 квітня 2022 року внаслідок вибухової травми.

Саноцький Василь Ігорович

29 жовтня 1986р. - 22 квітня 2022р.

Солдат Збройних сил України, учасник російсько-української війни

Саноцький Василь Ігорович народився 29 жовтня 1986 року у селі Стремінь Сокальського району (тепер Червоноградський)  Львівської області.

 Після закінчення Реклинецької середньої школи пішов працювати на шахту. З 2004 року працював на шахтах «Межирічанська», «Лісова», а з жовтня 2021 року – на шахті «Відродження» ДП «Львіввугілля» на дільниці з видобутку вугілля.

У березні 2022року був призваний на військову службу під час мобілізації. У складі 110 бригади приймав безпосередню участь у бойових діях на території Донецької області.

 22 квітня 2022року у боротьбі з російським агресором на захисті України отримав мінно – вибухову травму і загинув між н.п. Новобахмутівка та Новосілка Друга Донецької області.

  У скорботі мати, брат і двоє неповнолітніх донечок.

Стельмашек Тарас Ярославович

14 серпня 1981р. - 23 квітня 2022р.

Старший солдат Збройних сил України, учасник російсько-української війни

Стельмашек Тарас Ярославович народисвя 14 серпня 1981р. у селі Реклинець Сокальського району (тепер Червоноградський)  Львівської області.

 Після закінчення Реклинецької середньої школи пішов працювати на шахту. З 2016 року працював на шахті "Лісова" ДП "Львіввугілля".

З 2014р.мобілізований у військову частину А0233 (військовий мобільний госпіталь) на посаду  - водія машиніста заправної машини автомобільного відділення  взводу матеріально-технічного забезпечення.

У 2015р. перебував у військовій частині польова пошта В2089. Брав участь у антитерористичній операції (АТО) на території Донецької області - м. Красноармійськ.

У 2021р. підписав контракт з військовою частиною А0998, 24 бригада, електрик обслуги взводу звукометричної розвідки батареї управління та артилерійської розвідки. Із початку війни обороняв с. Попасне.

23.04.2022р. трагічно загинув на автомобільній дорозі в районі селища Новий Милятин, від отриманих травм загинув на місці.

Демид Василь Володимирович

11 січня 1996р. - 21 червня 2022р.

Солдат Збройних сил України, учасник російсько-української війни

Демид Василь Володимирович народився 11 січня 1996р. У 2002 році розпочав навчання у Двірцівській середній школі. Був активним учнем, грав у футбольній команді, отримав дві медалі.

З 2011р. навчався у Червоноградському гірничо - економічному коледжі за спеціальністю "Гірничий технік - електромеханік" та одночасно здобув повну загальну середню освіту.

У 2015р. пішов працювати на шахту "Відродження" і одночасно навчався у Львівському національному університеті.

Весною 2016р. був призваний до лав ЗСУ, де прослужив 1,5 року в м. Запоріжжя у в/ч 3029 на посаді старшого слюсара-монтажника бронетанкової техніки, зарекомендував себе, як відповідальний військовослужбовець. Був рекомендований для проходження служби в органах внутрішніх справ і в ЗСУ.

Повернувшись з військової служби знову повернувся працювати на шахті "Відродження". У 2018р. отримав диплом бакалавра за спеціальністю "Інженер з гірничих робіт". У 2019р. отримав диплом магістра по спеціальності.

З початком повномасштабного вторгнення проходив військову службу у Миколаївській області. З 1 квітня 2022р. вступив на військову службу у прикордонних військах. З 3 червня 2022р. по 21 червня 2022р. перебував на передових позиціях у зоні проведення бойових дій. 

Загинув 21 червня 2022 року поблизу н.п. Солодке під час участі в обороні і відсічі збройної агресії ворога.

Указом Президента України від 1.12.2022р. нагороджений Орденом "За мужність" ІІІ ступеня (посмертно).

Неодружений, у воїна залишились батьки.

 Дацків Володимир Михайлович

25 квітня 1969р. - 4 липня 2022р.

Старший сержант Збройних сил України, учасник російсько-української війни

Народився 25 квітня 1969 року у с. Куличків, Львівської області. Закінчив середню школу і Белзьке ПТУ – 17.

Служив у збройних силах (Естонія, Москва). Після служби працював на заводі «ЕЛЕГАЛ» та «Інсас». З 2008 року продовжив трудову діяльність на шахті «Лісова» підземним гірником на дільниці конвеєрного транспорту.

Одружений. Батько двох дітей. Разом із дружиною Світланою виховали сина Богдана, який також працює на шахті «Лісова», і доньку Марію, яка працює медичною сестрою.

У 2015 – 2016 р.р. перебував у зоні проведення АТО. 25 лютого 2022 року був мобілізований до лав Збройних Сил України у в/ч А3917.

4 липня 2022р. загинув внаслідок поранень, отриманих під час ворожого ракетного обстрілу по позиціях батальйону.  

Занько Микола Тарасович

19 грудня 1993р. - 14 вересня 2022р.

Старший солдат Збройних сил України, учасник російсько-української війни

Микола Тарасович Занько народився 19.12.1993року в м. Великі Мости Львівської області. Закінчив загальноосвітню школу у рідному місті. З 2015р. працював на шахті «Лісова» гірником підземним, гірником очисного забою на дільниці з видобутку вугілля.

Мешкав у м. Великі Мости Червоноградського району Львівської області. Учасник бойових дій.

3 березня 2022р. мобілізований до лав ЗСУ. Був старшим стрільцем 2-го стрілецького відділення 1-го стрілецького взводу 1-ої стрілецької роти 1-го стрілецького батальйону військової частини А0998.

14 вересня 2022р. Микола Занько загинув. Життя військовослужбовця обірвалося під час авіаудару поблизу населеного пункту Безіменне Херсонської області. 

Знайшов вічний спочинок у рідному місті 19 вересня 2022р., похований на міському цвинтарі.

У загиблого захисника залишилась матір Занько Ганна Пилипівна, бабуся, брат та сестра.

Коляда Володимир Михайлович

21 липня 1989р. - 9 листопада 2022р.

Старший солдат Збройних сил України, учасник російсько-української війни

Коляда Володимир Михайлович народився 21 липня 1989 року в с. Реклинець, Львівської області. Навчався у місцевій школі.

З січня місяця 2014 року прийняв активну участь в Революції Гідності в складі 10-ї Сотні Самооборони Майдану, де отримав позивний “Живчик”. 

24.08.2014 року добровільно вступив до лав Збройних Сил України, 27.08.2014 року прийняв військову присягу у Житомирському ОМВК. 28.08.2014 року на підставі Указу Президента України №607/2014 призваний у Збройні Сили України. Присвоєне військове звання - солдат, військова професія - снайпер.

Проходив навчання в м. Житомир на базі 95 бригади - 90 окремого механізованого батальйону (ДШБ)

01.11.2014 року відправлений на Схід України, постійне місце дислокації м. Костянтинівка. з 08.11.2014 р по 18.09.2015 приймав участь в АТО в Донецькій області у складі військової частини польова пошта В1611.

Брав участь у боях: селище Водяне, с. Опитне, Донецький аеропорт (18.01. - 23.01.2015 року).

20 березня 2015 року о 11:30 години в ході проведення антитерористичної операції під час виконання бойового завдання в районі с. Водяне Ясинуватського району Донецької області під час відбиття атаки бойовиків на позиції ротно-тактичної групи. Отримав вогнепальне проникаюче наскрізне поранення правої плевральної порожнини, правої легені, вогнепальний перелом четвертого ребра справа, вогнепальне наскрізне поранення правого плечового суглоба.

Коляда Володимир був одним із “Кіборгів”, які до останнього дня захищали Донецький аеропорт.

Більше інформації за посиланнями:

48 «вкрадених» годин битви за ДАП

https://armyinform.com.ua/2020/01/17/48-vkradenyh-godyn-bytvy-za-dap/

“Сепари думали – нас там тисяча”. Кулеметник Ігор Юркевич – про два невідомі дні оборони ДАПу, коли вже впав новий термінал https://novynarnia.com/2022/01/23/iyurkevych/

Кіборг Володимир Коляда про бій за Донецький аеропорт

https://www.youtube.com/watch?v=zukMA5FIE5Q

Чому 244, а не 242: «кіборги» про останні два дні оборони Донецького аеропорту

https://www.radiosvoboda.org/a/oborona-donetskogo-aeroportu-244/31064068.html

08.05.2015 р. присвоєно військове звання - старший солдат.

18.09.2015 року на підставі Указу Президента України №328/2015 від 12.06.2015р. звільнений (демобілізований) в запас та зарахований до військового оперативного резерву 1-ї черги.

25.09.2017 року на підставі наказу командира в/ч А3414 №61-РС від 25.09.217р. призваний у Збройні Сили України, військова професія - розвідник.

26.03.2018 року на підставі наказу командира в/ч А3414 №13-РС від 05.03.2018р. звільнений (демобілізований) в запас.

05.01.2021р. на підставі наказу командира в/ч А4267 (по особовому складу) від 05.01.2021 №1-РС зарахований до Збройних Сил України на військову службу за контрактом.

05.01.2022р. на підставі наказу командира в/ч А4267 (по особовому складу) від 05.01.2022 №2-РС звільнений (демобілізований) в запас у зв’язку із звільненням з військової служби.

13.04.2022р. на підставі Указу Президента України №69/22 від 24.02.2022р. призваний Збройні Сили України на військову службу за мобілізацією. В/ч А 4051,  військова професія - розвідник (до 22.09.2022р.)

06.05.2022 року в 17:50 під час виконання бойового завдання біля населеного пункту Циркуни Харківської області потрапив під мінометний вогонь під час атаки супротивника, отримав травму від вибухової хвилі, був доставлений до в/ч А 3306.

Отримав: акубаротравму, постравматичну перфорацію обох барабанних перетинок, гостру двобічну неросенсорну приглухуватість, кохлеарний синдром (Довідка №20 від 08.06.2022р.)

З 27.09.2022р. служив у в/ч А 4599, військова професія - розвідник

Коляда Володимир Михайлович (позивний Живчик) - старший розвідник (снайпер (2 категорії) розвідувальної роти військової частини А 4599 загинув 09 листопада 2022 року при виконанні службових обов'язків під час бойових дій поблизу населеного пункту Терни Донецької області. 

Нагороди:

• медаль "Захиснику Вітчизни" від Президента України П.Порошенка (2015р.),
• медаль "За жертовність і любов до України" від Філарета УПЦ КП (2016р.),
• нагрудний знак "За оборону Донецького аеропорту" від Спілки учасників бойових дій в АТО “Побратими України” (2016р.),
• медаль “Ніхто крім нас!” від 90 окремого аеромобільного батальйону ім. Героя України старшого лейтенанта Івана Зубкова 81 окремої Аеромобільної бригади (2016р),
• нагрудний знак "Знак пошани" від Міністра оборони України генерал-полковника С. Полторак (2015р.),
• медаль "За військову службу України" від Президента України П.Порошенка (2018р.)
• відзнак "Хрест "Карпатської січі" (№121) від окремої добровольчої чоти “Карпавська Січ” (посмертно, 10.11.2022р.).

Гвоздецький Роман Зіновійович

30 жовтня 1994р. - 29 січня 2023р.

Штаб - сержант, учасник російсько-української війни

Народився 30.10.1994 р.н., Львівська обл., с.Бутини

З 2001р. по 2012р. навчався у школі с. Бутини.

У 2012 році поступив на навчання у Львівський Національний університет, в той же час пішов на контрактну службу у кінологічний навчальний центр Державної прикордонної служби України.

У 2014 році був учасником АТО та служив на Луганському напрямку.

12.01.2023 року в складі зведнного загону «Волинь» вибув для виконання завдань пов’язані із захистом Батьківщини. Під час бою в населеного пункту Благодатне спільно з підрозділами 46 та 77 ОАЕМбр вміло здійснював маневр силами та засобами на полі бою. Приймав участь у штурмових діях, з метою відновлення тимчасово втрачених позицій, переважно в умовах безпосереднього контакту, обстрілів зі стрілецької зброї під шквальним артилерійським вогнем противника, в наслідок чого, отримав  кульове наскрізне поранення, від отриманої травми помер.

Бурко Роман Ігорович
15 серпня 1991р. - 15 березня 2023р.
Солдат Збройних сил України, учасник російсько-української війни

Бурко Роман Ігорович народився 15 серпня 1991 року у селі Стремінь Сокальського району (тепер Червоноградський ) Львівської області.
Після закінчення дев'яти класів Реклинецької середньої школи навчався в Добротвірському професійному ліцеї, де в 2010 році здобув професію маляра,  штукатура, лицювальника-плиточника, а також електрогазозварника.
У 2011 році був призваний на військову службу. 
Після закінчення служби у 2013 році був прийнятий на посаду охоронця. 
З 2016 року працював продавцем-консультантом.
У 2021 році був прийнятий на посаду покрівельником будівельним.
У червні 2022 року був призваний на військову службу під час мобілізації. У складі 24 бригади приймав активну участь у бойових діях на території Донецької області.
15 березня 2023 року у боротьбі з російським агресором на захисті України, під час обстрілу противником у районі напрямку Оріхово-Василівка Донецької області в наслідок вибухової хвилі та ураження осколками отримав поранення, несумісні із життям.