A A A K K K
для людей з обмеженими можливостями
Великомостівська громада
Великомостівська міська рада Львівської області

Про громаду

 Великомостівська міська територіальна громада створена 22.11.2017р., шляхом об’єднання 4 рад (1 міської та 3 сільських). До складу громади увійшло 12 населених пунктів (м. Великі Мости – адміністративний центр, с. Борове, с. Куличків, с. Реклинець, с. Стремінь, с. Двірці с. Волиця, с. Заріка, с. Бутини, с. Шишаки, с. Пристань, с. Піддовге).

З 01.01.2021р. до громади доєдналося ще дві ради: Боянецька (с. Боянець, с. Верени, с. Лісове, с. Підріка) та Купичвільська (с. Купичволя)

Загальна площа громади -  311,8 км.кв. з кількістю населення 16364чол.

На території громади знаходиться один з найкращих кінологічних навчальних центрів в Україні. Найбільшими підприємствами, а отже і платниками податків на території громади є підприємства з іноземними інвестиціями «Клінгспор» (Німеччина) завод виробництва абразивних матеріалів, працює на території Великомостівської міської ради з 2010 року та ТОВ «Об’єднана мода» (дочірнє підприємство  компанії «HJORT KNUDSEN DANISH DESIGN» Данія), працює на нашій території з 2017 року, а також меблева фабрика «Рата», ТОВ «Автономні джерела струму».

Поблизу с. Куличків здійснюється видобуток природнього газу, а в районі с. Пристань є не розроблені поклади кам’яного вугілля.

Громада має чудову природу, ліси, річки, які приваблюють туристів, зокрема байдарочників, для яких можна запропонувати мальовничі маршрути сплаву по р. Рата.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ПРЕЗЕНТАЦІЯ



Великомостівська громада з її адміністративним центром м. Великі Мости та усіма населеними пунктами можуть здатися тихими і провінційними. Проте варто хоча б ненадовго зупинитися тут, ознайомитися з історією міста та сіл, оглянути їх пам’ятки, а при нагоді – і помандрувати на байдарці тихоплинною річкою Ратою.

В межах річкової долини простягаються значні площі лісів та ставків. По річці Рата здійснюється сплав на байдарках. Річка протікає в мальовничих берегах, з безліччю поворотів і перешкод різної складності у вигляді затоплених дерев, завалів, свай та биків старих мостів, різких поворотів із прижимами. Вода і дно чисті — можна купатися. В межах самої долини річки, вздовж сплаву по обидва береги розкинулися населені пункти, які відомі своїми історико-культурними та відпочинковими об'єктами. Більшість об‘єктів культурної спадщини (церкви ХІХ-ХХ ст.) розташовані на відстані 20-200 м від русла ріки, що дає можливість оглянути їх під час сплаву.

Місцевість, на якій нині розкинулися Великі Мости, привертала людську увагу з давніх давен. Археологи знайшли тут сліди стоянок давніх людей різних епох – від мезоліту до бронзової доби. Що ж стосується більш близьких до нас часів, то перша писемна згадку про існування поселення на цьому місці датована 1472 роком. 

У Великих Мостах є цікаві об’єкти, які, безсумнівно будуть цікаві туристам.

Церква Благовіщення Пресвятої Богородиці. Перша дерев`яна церква невідомого року побудови згоріла, як свідчить грамота польського короля Сіґізмунда Августа, у 1564 р. Наступна, теж дерев`яна, простояла з 1565-го по 1712 рік. В 1712 році, згідно вирізаного над входовими дверима напису, збудовано третю дерев`яну церкву. Її розібрали у 1890 році, і тоді ж почали зведення нової мурованої п’ятибанної церкви у неовізантійському стилі. Проект храму розробив відомий львівський архітектор Василь Нагірний, а керував роботами будівничий Павло Левицький. Будівництво було завершено у 1893 році.

Перлиною церкви є її іконостас початку XVIII століття, з часів побудови останньої дерев’яної церкви. Іконостас цей було придбано в одному з монастирів. Відомо, що мешканці міста ставилися до цього іконостасу з такою пошаною, що церкву збудували саме під його розміри. Архітектор Василь Нагірний, проектуючи нинішній храм, також підлаштовувався під габарити давнього іконостасу. У ХІХ році його реставрували, внаслідок чого він зазнав деяких змін, проте більшість ікон зберегли свій автентичний вигляд донині. Останню реставрацію іконостасу було проведено у 1996 році.

Костел Успіння Діви Марії. Парафіяльний костел у Великих Мостах було закладено королем Сигізмундом Августом одночасно із заснуванням міста у 1549 році. Перший костел у Великих Мостах був дерев’яним і згорів у першій половині XIX століття. Нинішній мурований храм було збудовано у 1837 році тогочасним власником міста Юзефом Удрицьким. У 1880 року страшна пожежа майже повністю знищила і цей храм, однак міщани невдовзі відбудували його.

Радянська влада зробила з костелу кінозал, а після чергової пожежі перетворила на пекарню. У 2004 році храм було повернуто римо-католикам, які здійснили його реставрацію.

Синагога. Наріжний камінь великої синагоги було закладено у 1911 році. На той час юдейська громада Великих Мостів була значною та впливовою, становлячи третину від загальної кількості мешканців міста. Будівництво синагоги у стилі модерну  тривало до 1923 року, проте довгої долі цій споруді не судилося – у роки Другої світової вона була зруйнована нацистами. Після війни синагогу так-сяк підлатали задля використання під склад продовольчих товарів, проте уже з 1950-х років вона стояла пусткою, продовжуючи руйнуватися.

На сьогодні обнесені парканом залишки будівлі є своєрідним пам’ятником колишньому юдейському населенню міста – сюди знесли надгробки зі знищеного єврейського цвинтаря, а на фасадах написано на івриті імена усіх великомостівських юдеїв, закатованих нацистами.

СТК «Під Дубом». Для активного туриста привабливим можуть видатися байдаркові маршрути по річках Рата та Західний Буг, що протікають надзвичайно живописною місцевістю. Подібну послугу пропонує розташований у Великих Мостах спортивно-туристичний комплекс «Під Дубом», де пропонується прокат байдарок та річкові екскурсії; спорткомплекс та регулярні групові заняття, сон на вуликах, територія для кемпінгу.

На території комплексу також розташований краєзнавчий музей. Це один із типів народних музеїв. Тут збирають, зберігають, досліджують та вивчають матеріали, що розповідають про природу, економіку, історію та культуру Червоноградського району (м. Великих Мостів). Експонуються матеріальні пам'ятки і свідоцтва району, репрезентується його краєзнавча спадщину, яка має доволі широку експозиційну палітру. Тому за змістом експонованих предметів у музеї поєднано особливості музеїв історичного, природничо-наукового, етнографічного й художньо-літературного профілів. В експонатах зібрані (і надалі збираються) геологічні, палеонтологічні, археологічні, етнографічні та інші колекції, знаряддя праці, вироби місцевих промислів різних історичних періодів, твори мистецтва, літератури, народної творчості тощо.

Кінологічний навчальний центр. Колись Великі Мости гриміли на всю Польщу - тут розташовувалася відома державна школа поліції. Кінологічна школа, яка й дотепер тут працює і вважається чи не найкращою й найбільшою в Україні, бере свої початки ще довоєнних часів. Зараз тут розміщений унікальний Кінологічний навчальний центр Державної прикордонної служби України. Центр надає послуги з підготовки, дресирування та лікування собак. Працюють кабінети з найсучаснішим обладнанням, які відповідають усім вимогам до лікувальних закладів – кабінет ультразвукового дослідження, рентген кабінет та лабораторія клінічної діагностики.

До Кінологічного навчального центру на екскурсію часто прибувають гості аби познайомитися з прикордонниками та їхніми чотирилапими помічниками.

Під час показових виступів чотирилапі охоронці вмить знаходять зброю та наркотики, а ще затримують порушників та долають перешкоди. Також тут можна оглянути броньовану техніку, яку військові використовують для охорони державних рубежів. Кожен може посидіти у броньованому автомобілі та сфотографуватися. Ще тут можна відвідали прикордонний музей, де розміщено безліч бойових реліквій та експонатів, які розповідають про історію центру.

 

У селах Великомостівської громади теж є об‘єкти культурної спадщини, як правило це церкви ХІХ-ХХ ст.

Церква св. вмч. Параскеви П’ятниці у с. Куличків.

Церква цегляна, побудована у 1910р. на місці старої дерев’яної каплиці за порадою пані Богданської. Вона порадила продати ліс з так званої Громадської соснини, що мав бути на побудову церкви, купити цеглу і звести храм.

 

 

Церква Преображення Господнього 1884р. с. Двірці.

Церква у Двірцях розташовується на східній околиці чималого села, на лівому березі р.Рата. Саме тут, за переданням, знаходився монастир, ігуменом якого був Петро Ратинський, майбутній митрополит Московський і всієї Русі.

Ймовірно тут у монастирі в 1556 р. розпочали написання Пересопницького Євангелія - перший переклад Святого письма "простою" народною мовою (закінчили у 1561 році в селі Пересопниця (сучасна Рівненщина).

До речі, про дану подію сповіщає гарна, кована з металу пам’ятна таблиця на стіні храму. Ця частина поселення, де й стоїть теперішня парафіяльна Спас-Преображенська церква, називається Спаською.

Ліс на правому березі р. Рати називається Петровим лісом. Тут, за легендою, була келія святителя. Збереглися й інші пам’ятні місця — Петрів кут, Петрова долина, Петрова поляна.

Церква Різдва Пресвятої Богородиці 1937р. с. Борове.

Згідно історичних даних, дочірна церква була збудована за проектом архітектор Льва Левинського незадовго до другої світової війни - у 1937 році. У період з 1961 по 1989 рр. стояла зачиненою. Зовні ремонтована в 2010-х роках.

Святиня в Боровому стоїть на великій і просторій ділянці, посеред села, недалеко дороги, біля лісу. На мою думку, будівля має цікаві форми - все таки запроектована відомим архітектором.

За конструкцією хрестова у плані, одноверха, компактних розмірів. До гранчастого вівтаря з обидвох сторін прибудовані ризниці, перед входом у бабинець зробили відкритий ганок.

 

 

Церква Прсвятої Трійці 1842р. с. Реклинець

Перші згадки про місцеву церкву походять з 1337 р. Парафія отримала ерекційний акт (акт юридичного закріплення за церквою земельних угідь) у 1642 р. У 1842р. збудовано існуючу церкву на місці давнішої, теж дерев'яної.

Ремонтована перед 1907 роком. У 1937 р. церкву розбудовано за проектом арх. Євгена Нагірного - добудовані бокові рамена та розширено бабинець.

Святиня розташована в центрі Реклинця, на лівому березі річки. Приземиста, доволі велика за розмірами, хрестова у плані, триверха будівля на бетонному фундаменті.

Код для вставки на сайт

Вхід для адміністратора

Форма подання електронного звернення


Авторизація в системі електронних звернень