Місто Великі Мости
Перша згадка про місто належить до 1472 року - та
к стверджують польські історики. (Тоді це було село на праві волоським, не магдебурзьким - і воно сильно постраждало від татарського набігу). Наші історики заперечують: XVI століття і все! Тоді поселення називалося Містки.
До першої згадки переважна більшість міст встигають не те що народитися - змужніти. Великі Мости не виключення: археологи ще в 1803 р. знайшли тут стоянку доби бронзового віку.
Містки були не приватним поселенням, а королівщиною. Єдиним їхнім шансом потрапити в історію було стати ареною бойових дій в якійсь з військових кампаній. Так і було: в неділю 9 липня 1497 р. через Мости з Белза переїжджають хрестоносці, 400 вояків великого магістра Яна Тіфена (Jana Tiefena), який за викликом короля Яна Ольбрахта поспішав на війну. Секретар магістра Накер записав: "in eyn wurste dorff genent zcur Brucke und das flies dabey Rotha" («Пусте село, назване Мости і річка тут Рата»). Очевидно всі селяни встигли сховатися в ліси. Наскоки татар часто руйнували країну. На Белзькій землі ті побували ще в 1450р.
За Сигізмунда Августа, 23 липня 1549 р. було видано привілей, за яким Містки відразу підросли в статусі, селу надали статус міста з одночасним запровадженням магдебурзького права. Це в історії рідкий випадок, коли дату заснування міста відомо з точністю до дня. Із вдячності мешканці вирішили назвати місто Августів — на честь короля, який призначив першим його старостою Андрія Рокицького. Звучало те прохання так: "Chcemy aby miejsce to odtad nosilo nazwe Augustów i zeby mu przez kogo badz inne mianonadane nie bylo"
"Хочемо, аби місце це з цього часу називалося Августів і щоб ніким іншим ніяк інше називатися не могло". Тим не менш, в одному старому документі місто названо також "Mosty alias Augustów".
Щоб якнайшвидше наповнити міську скарбницю, магістрату надали три лани поля, лазню, солодовню, броварню й ремісничу ятку. Крім цього, в міську казну надходив увесь виторг від продажу горілки, а також кожна третя мірка борошна від млина. У місті запровадили щотижневі торги — в середу, і два річні ярмарки — на свята Божого Тіла та Всіх Святих. Старості надавали право брати чинш від лав м'ясників, а у дні торгів — від усіх інших товарів. «Новоспечених» міщан звільнили від усіх феодальних податків і повинностей, а також від робіт біля замку. Замок, отже, був. Та нема його й сліду зараз...
Обов'язковими залишалися лише роботи з ремонту доріг і млинів (один із них був у місті, інший — у селі Воля Дворецька, але належав місту). Для пожвавлення торгівлі король дозволив оселятися в Августові євреям — на таких самих правах, що й у Белзі.
Вже за 20 років, у 1569 р., тут було 257 житлових будинків, 4 солодовні. Ремісників було вдосталь: 13 столярів, 25 пекарів. 22 червня 1576 року король Стефан Баторій підтвердив привілей свого попередника стосовно Августова.
Справи йшли так добре, що потрібно було думати й про оборону. Вже в 1583 році, за новим привілеєм, територія міста мала бути обнесена земляними валами та ровом. А щоб на будівництво нових фортифікацій вистачило коштів, магістрат отримав право торгувати найнеобхіднішим: хлібом, сіллю, шкірою та скоб'яними виробами і… посадою старости. А так, як бажаючих пристароститись було аж кілька, влаштовували своєрідний «аукціон».
Вали звели. До міста вели три дерев'яних брами. Вали оточували місто з трьох боків - з четвертого вистачало й Рати. План тогочасних укріплень добре видно на карті Міга. В 1681 р. Ян ІІІ Собєський наказав власнику міста Ходороському знову укріпити поселення.
І от якраз в часи, коли Містки були Августовим, міщани задумалися про право будувати мости через Рату та річечку Болотню і брати мито з всіх, хто мостами їхав - і виклопотали його. Ця ідея виявилася настільки вдалою, що завдяки їй місто не тільки зміцніло фінансово, а й із часом отримало нову назву (орієнтовно з 1770 р.) Августів став Великими Мостами.
Місто процвітало: в 1616 р. тут жило 36 пекарів, 20 шевців, працювали різники, броварня, воскобійня, солодівні, розвивався гутній промисел. Татарам було заздрісно - і вони в 1662р. напали на місто й майже повністю зруйнували його, вбивши та забравши в «ясир» багатьох мешканців. Про масштаби руйнації можна судити з того, що, за даними історичних документів, у шевському, кравецькому, кушнірському та ткацькому цехах залишилося лише по одному майстру.
В 1712 р. зводиться уніатська дерев'яна церква. Парафіяльний костел Сигізмунд Август заклав тут 1549 р. Свого часу король надав у власність костелу два лани поля. Крім цього, міський уряд був зобов'язаний віддавати йому певну частку врожаю жита, пшениці та вівса, який отримував із належних йому полів. Кожен будинок мав сплачувати на утримання костелу один грош. 1837 року у Великих Мостах спорудили мурований костел. У документах початку XVIII ст. згадується міська трикласна школа.
24 листопада 1724 р. в Агустові народився композитор і музикант Андрій Рачинський, який з 1763 р. служив в Кирила Розумовського, а з 1790 р. був керівником хорової капели при дворі сатрапа Петра І.
Від XIX ст. дедалі більшої ваги в структурі промисловості міста набуває виробництво «терпентини», «каніфолії», скипидару, різноманітних смол. Неважко помітити, що все це — продукти переробки соснової живиці, яку заготовляли в навколишніх лісах.
Та вже з австрійських часів почався занепад Великих Мостів: цісарська влада позбавила місто титулу центра староства, хоча давні привілеї польських королів і підтвердив 19 лютого 1796 р. імператор Франц І.
Нову сторінку в історію поселення вписав у 1846р. тодішній власник Великих Мостів Юзеф Удрицький (Józef Udrycki), звівши великий корпус військових казарм. Так Великі Мости пов'язали свою долю з військовими - і військові частини до цього часу розміщуються в старих казармах.
На початку ХХ ст. в містечку зводиться цегляна модерністична синагога, що частково збереглася до нашого часу. В синагозі після Другої світової був склад продовольчих товарів, та вже з 1950-х споруда стояла пусткою. Зараз в колишній божниці зберігається кілька мацев з великого міського кіркуту, що не зберігся.
Відомі люди, які народилися у Великих Мостах
- Женецький Степан (1913) — український письменник, журналіст, громадський діяч.
- Андрій (Роборецький) (12 грудня 1910, Великі Мости—†24 жовтня 1982) — церковний діяч, єпископ Української греко-католицької церкви в Канаді, екзарх (1951—1956) і єпарх (1956—1982) саскатунський.
- Андрій Рачинський (нар. 24 листопада 1724 р.) — знаний музикант і композитор, 1763 року поступив на службу до Кирила Розумовського, а з 1790 року був керівником хорової капели при дворі російського царя Петра ІІІ в Петербурзі;
- Микола Слука (*1964)— радянський та український футболіст, півзахисник;
- Олег Созанський — бандурист-віртуоз, заслужений артист України
- Едуард Виграновський (Скруджи) — відомий реп-виконавець.
Мостівські старости
- Миколай Бєґановський — каштелян кам'янецький, староста янувський, дружина — Уршуля Красновська
- Миколай Бєґановський, дружина — Уршуля Стемпковська
- Адам з Буженіна Мнішех
- Антоні Стаміровський
- Олександр Ходоровський
