Село Купичволя
Село Купичволя розташоване за 20км на північний схід від повітового міста Жовкви, в районі Малого Полісся, в басейні ріки Рати – притоки Західного Бугу. Західною частиною села протікає потік, річка Желдець – притока Рати.
«Купич – Воля жила на волі на початку ХVІІ століття і тому називається Воля» - так записано в архівних документах Львівського обласного архіву.
Із переказів старожилів відомо, що назва села Купичволя походить від того, що землі околиць Купичволі під час кріпацтва вільно продавалась селянам. Селяни купували землю і поселялись на «Волі Купленій» (Купич означає купець).
Перша достеменна документальна дата про Купичволю відноситься до 5-го травня 1649 року, коли представники села, війт та присяжні, заявили поборцям податків Польського уряду, що з огляду на знищення і спалення села татарами, вимертя людей на заразу морову і схоплення багатьох в полон – третя частина люду залишилась і до того, немилосердно пограбовані польськими військами, що навіть позбавлені волів з ралами, через що, ані собі не мали чим засіяти, ані пану панщину обробити, ні тягарів звичайних виконувати. Таке становище було у Купичволі і у всій Галичині після відходу козацької армії під час визвольних походів під проводом Богдана Хмельницького.
У 1659 році король Ян Казимир дарує село Батятичі разом з селами Желдець і Купичволя львівському міщанину Юрію Папарі.
У 1663 році було визначено межі між селами Желдець, Купичволя та Батятичі. З 1772 року Східна Галичина, а з нею і село Купичволя входить в склад Австрійської імперії.
До 1786 року старі польські закони були замінені австрійськими і указами цісаря Йосифа ІІ було проведено ряд реформ і змін величезної ваги. Хоч галицький селянин лишався підвладним панові, однак його становище поліпшилось: він стає чимось на зразок орендаря, котрий передає свій наділ у спадщину, а стосунки його із землевласником регулюються законом. Ці реформи були спрямовані на скасування кріпацтва.
У 1848 році маніфе
стом цісаря Фердинанда І від 23 квітня в Галичині, в т.ч. і в с. Купичволя скасовано панщину. Про це в архівних документах записано наступне: «В період знесення панщини в селі Купичволя було 40 господарств на 558 моргах землі, з них: 8 – володіли від 8 до 27 моргів, 23 – від 10 до 19 моргів, 9 – від 1 до 9 моргів землі. Вони робили всі разом на панщині 3640 тяглових днів, ті що е мали коней – 104 тижневих днів пряли 372 мотки волокна, а також давали 105 штук птиці і 350 яєць. При викупі з панщини описали підданих панові людей, перерахували роботу і інші речі на гроші і за це пан отримав викуп від селян – 14630 флоренів. Поміщицею в цей час була Папара-Літинська»
У 1869 році в селі було 65 дворів.
Наприкінці ХІХ століття південно-східну околицю села заселюють колоністи, переважно німці. Викупивши добротні землі цієї околиці, вони засновують хутір-колонію Корчемка. Серед них проживало три родини українців. Корчемка належала до гміни села Купичволя, але мала свою хутірну школу з польською мовою навчання. Купичвільська початкова школа станом на 1924 рік була з мішаною (українською і польською) мовою навчання і містилась в однокімнатній громадській мурованій будівлі.
З початком війни (1939р.) німецькі колоністи депортувались, залишивши в Корчемці свої будівлі і фруктові сади. Будівлі розібрали селяни. В Корчемці залишилось лише три родини українців, які згодом також залишили Корчемку і переселились в село Купичволя.
Навесні 1900 року західну частину села (лівий берег р. Желдець) заселюють переселенці з міста Великі Мости і села Борове, що поблизу Великих Мостів. Вони купували тут ділянки землі (парцелі), в більшості покриті лісом, викорчовували ліс, будували оселі, робили поля. 7 родин (5 з Великих Мостів і 2 з Борового) разом викупили 100 моргів землі, які були порівно розділені між цими родинами. Так, згодом в адміністративних межах 
с. Купичволі з’явилась вулиця Мостенці.
У 1900 році в селі було 134 двори – 750 душ, з них: 571 – українець, 135 поляків, 36 євреїв, 38 німців. В цей час Купичволя мала 2921га землі, з них 1815га належали поміщикові – євреєві Кремницареві.
У 1903 році в селі збудовано дуже красиву дерев’яну церкву з дзвіницею і плебанею.
З початком ХХ століття в селі Купичволя замітне пробудження національної свідомості. У 1911 році засновано читальню «Просвіта».
У травні 1915 року, під час Першої світової війни, відступаючі царські російські війська евакуювали декілька родин села Купичволя до Росії. Ці родини з часом, по закінченні воєнних дій, повернулися в Галичину у свої домівки.
У листопаді 1918 року українське населення Купичволі, як і всієї Галичини, палко вітало звістку про проголошення Західно-Української Народної Республіки – ЗУНР, за що згодом зазнавало переслідувань польської влади, яка внаслідок війни захопила Східну Галичину.
У 1922 році, стараннями громади Купичволі, в селі збудували олійню, яка активно діяла. 1924 рік – в селі активно діє філія Повітового Союзу Кооператив – «Сила».
У 1931 році в Купичволі було 949 жителів. У вересні 1939 року, з початком другої Світової війни, в село входять більшовики, які в лютому 1940 року в селі організовують колгосп «Нове життя» - зразок новітнього комуністичного кріпацтва, діяльність якого перервала совєцько-німецька війна (1941-45 років).
24 серпня 1944 року село Купичволя, за масову участь його мешканців у національно-визвольному русі, було спалено ординцями НКВД. Багато людей було вбито. Згоріли повністю 73 садиби і церква з дзвінницею, збудована 1903 року, а також багато зібраного урожаю на полі і в садибах.
Надалі купичвільська громада проводила Богослужіння в сільському дерев’яному римо-католицькому костелі, який було облаштовано під греко-католицьку церкву. Від 1946 року і аж по 1989 рік Богослужіння відбувались нелегально.
Політична боротьба в селі між національним підпіллям і більшовицькими сатрапами ще майже ціле десятиліття вирувала, спливаючи кров’ю.
У 1946 році у лісі між Боянцем і Купичволею в бою з енкаведистами загинув легендарний командир куреня УПА Василь Василашко «Перемога» - лицар Золотого Хреста боєвої заслуги 1кл.
Після війни, в лютому 1950 року, в селі знову організовано колгосп імені Калініна, членами якого на цей час було 73 особи. Організація колгоспу проводиться жорстоко, з нечуваною дикістю. В селян забирають сільгоспмашини, коней, господарські будівлі без жодної компенсації. З полів забирають зібраний урожай, який того року напрочуд був дуже добрим. У селі запанував середньовічний морок.
В жовтні 1959 року в селі створено підпільну Молодіжну організацію ім. Степана Бандери, яка налічувала 12 членів, 15-18 річних хлопців і дівчат, в основному учнів 8-10 класів. Підпільники з підпільних джерел вивчають об’єктивну історію України, згодом випускають і розповсюджують листівку «Месник», в якій йдеться про гірку долю України, ведуть антибільшовицьку агітацію.
В січні 1961 року Молодіжну організацію було викрито, а її членів відповідно репресовано КДБ.
4 лютого 1989 року в селі Купичволя створено осередок Народного Руху України.
24 серпня 1991 року проголошення незалежності України, Купичволя сприйняла з великим піднесенням і радістю, з сумом і біллю згадуючи 24 серпня 1944 року.
В жовтні 1999 року закінчено будівництво нової мурованої церкви Пресвятої Євхаристії, наріжний камінь якої покладено в неділю 8 липня, напередодні свята св. Петра і Павла 1990 року.
В 2000 році Купичволя нараховує 272 двори і 910 мешканців.
Це ще не всі головні віхи історії села Купичволя. Це лише дещо, що нам відомо на даний час. Історія Купичволі невідривно зв’язана з історією України. Вона значно багатша і її треба ретельно досліджувати, користуючись свободою яку нам дала незалежна держава Україна.
Автор: Михайло Сенютаф
